Століття краси та насилля
Коротка історія про те, як красиве (мистецтво) показувало некрасиве (насилля).
Софія Кущ
Журналіст, культуролог.
Да мені пофіг, як тебе звать, Ксюша, чи не Ксюша, юбочка із плюша, потому что нєльзя бить на свєтє красівой такой! Помні, ти якщо юбку ота-а-аку вдіваєш коротку (показує) – до секса прізиваєш!
Таку істину життя мені в 15 років відкрив "мужчіна із народа" в тролейбусі. Так це зазвичай і відбувається, коли жіночу сексуальність прагнуть контролювати чоловіки, а за їхні дії, вчинені "під впливом сексуального бажання", відповідає завжди жінка. Тому що чоловік "не може встояти перед її принадами", і взагалі, "сама винна". Можна домагатися об'єкта уваги на вулиці, жартувати, чи то навіть торкатися у громадському транспорті – жінки та дівчата повністю об'єктивізуються. Це більше не люди з думками та особистими смаками, це об'єкти, ляльки у коротких спідницях. Очевидно, що проблема не має ані національності, ані хронологічного виміру. Адже, наприклад, красиві жіночі ноги, пишні груди чи миле личко – теж поняття цілком міжнародні та позачасові.

У лютому 2016 у Мілані, вже не вперше, відкрили "Стіну ляльок" — колективну інсталяцію жінок-авторок з різних країн світу. Кожна лялька тут – окрема історія насилля над жінкою, а часто і смерті.

Колективна інсталяція жінок-авторок з різних країн світу
Стіна Ляльок, Мілан, 2016
Відео Ufficio stampa Comune di Milano, фото tusciatimes.eu
За свідченнями очевидців, враження від стіни гнітюче, і це не дивно, адже інсталяція візуально дає можливість відчути масштаб та розмахи питання. До слова, ось стисло дані міжнародного фонду WeWorld Intervita, також цитовані на італійській Стіні ляльок. Вони вражають:

У 2015 році 130 мільйонів жінок у світі зазнали каліцтва геніталій. Кожна 5 жінка у світі – жертва фізичного чи сексуального насильства. У багатьох країнах світу зґвалтування у шлюбі все ще вважається законним, а жорстокість щодо жінок є культурною нормою. Кожні 15 секунд одна жінка в Америці зазнає нападу, часто з боку її партнера. У 2015 році, кожна третя жінка у Європі стала жертвою насилля.
Лялька — поширений образ зображення жінки як об'єкту бажання та володіння. Лялька красива, лялька доступна, лялька мовчить. "Кинута лялька" – картина Сюзанни Валадон, що відома своїми нестандартними, як на початок ХХ століття, сюжетними смаками. Її героїнями зазвичай ставали оголені жінки у ситуаціях, які сучасники художниці часто не могли однозначно потрактувати. І "Кинута лялька" залишає багато питань... Дівчинка з округлими формами, дитячою зачіскою та байдужим поглядом на себе в люстерко, перед нею кинута на підлозі іграшкова лялька. І хто так турботливо обтирає її рушником: мати чи господиня борделя?

Об'єктивізація жінки може трактуватись як мотивація до насилля над нею. Бажання володіти красою, привласнення до "ти моя за будь-яку ціну". Таке сприйняття почалося, на жаль, дуже давно.



Сюзанна Валадон, Кинута лялька, початок ХХ століття
Змириться, злюбиться: сюжети грецької міфології

Рубенс, Пітер Пауль, Викрадення дочок Левкіппа, 1618
Ілюстрацій до міфів, де насилля проти жінок – відправна точка сюжетної лінії — предостатньо. Згадаємо найвідоміші. Рубенс, Пітер Пауль, «Викрадення дочок Левкіппа», полотно з мюнхенської пінакотеки, датоване 1618 роком. Брати Діоскури викрали та зґвалтували вже заручених дочок царя Левкіппа, за це у бійці поплатилися життям, або за іншою версією – навпаки, стали новими офіційними нареченими, вбивши попередників.

У грецькій міфології взагалі боги частенько ґвалтували простих смертних, у тому числі дівчат. Бувало, жертви просто мовчали про це, тому що, як пише Микола Кун у «Міфах Стародавньої Греції», розголос зґвалтування – це ганьба, що набагато гірше за сам факт зґвалтування.
Траплялось, що жертви, попри те, що чітко ідентифікувалися як жертви, що не обирали свого кривдника, з часом прив'язувалися до своїх дефлораторів, іноді навіть закохувались у них. Можливо, це такий захисний процес жіночої психіки. Так сталося з Психеєю з полотна Давида. Амур викрав її сплячою, і дівчина довгий час не здогадувалась, кого саме вона вдовольняє у ліжку.

Сцени насильства в мистецтві особливо "затребувані", коли наявний благочестивий зміст.
Головний постачальник таких сюжетів це, звісно, християнство.

Жак-Луї Давід, Амур і Психея, 1817
Варіант, коли важко за життя, але чекає нагорода після смерті. Джованні Тьєполо у своєму полотні "Муки святої Агати", якій у фіналі відрізали груди, зображує явно потерпілу від насилля жінку. Та все ж на цьому залишимо осторонь тему іконографічного релігійного насилля та мотиваційні аспекти цих сюжетів.


ДЖОВАННІ ТЬЄПОЛО

МУКИ СВЯТОЇ АГАТИ

ПРИБ. 1755
Насильство, бо війна
Особливий привід до насилля завжди дає війна. Едгар Дега у 1865 в "Епізоді середньовічної війни" ("Бідах Орлеану") зображує сцену з особливо кривавого періоду французької історії, часів Жанни Д'арк. Тоді, і не лише тоді, зґвалтування жінок вважалося законним солдатським правом.
Едгар Дега, Епізоді середньовічної війни (Бідах Орлеану), 1865
Англійський історик Арнольд Тойнбі зібрав докладні документи про згвалтування жінок під час Першої світової війни:

"Від Льєжа до Лувена німці прорізали коридор терору. Будинки були спалені вщент, села розграбовані, цивільне населення закололи багнетами, всі жінки від 12 років до 60-ти зґвалтовані".

Взагалі, військові зґвалтування часто супроводжувались вбивством жінки після сексуального насильства. І тут солдати виправдовували себе так: жінки самі попросили, бо ж як після такого жити. Тому смерть — це свого роду "очищення".
Гравюри як замальовки з щоденного життя
У всі часи, приводом до запуску механізму "жінка — об'єкт бажання" могло стати будь-що цілком буденне. Наприклад, примірка нового корсету в майстерні у шевця. Збереглись цікаві гравюри-карикатури відомого англійця Джеймса Гілрея.

У 1790 році Лондон вразила ціла серія жорстоких злочинів. Жертвами ставали молоді жінки. Ренуік Вілльямс підстерігав на вулиці жінок, ґвалтував їх, іноді вбивав, наносячи рани ножем, з особливою жорстокістю. Одного разу його схопили на гарячому та засудили до шести років в'язниці.

Цей судовий процес і абсолютна невідповідність злочинів покаранню послужили Гілрою темою для двох карикатур. На першій ґвалтівник – це людожер, який пожирає жінку. А друга привідкриває для нас події із зали суду, де суддя всіма силами намагається "проникнути у суть цієї справи".



Джеймс Гілрей, 1790
Насилля сьогодні і зараз
Для більшості людей тільки фізичне насилля є насиллям за визначенням.
Існує переконання, що ґвалтують певну категорію жінок – хто не дотримується «безпечної поведінки». Але не береться до уваги, що сексуальне насильство у шлюбі надзвичайно поширене у нас, в Україні. Часто першим кроком до цього є емоційне насилля: приниження, образливі оціночні судження, ненормативна лексика, що адресована жінці. Коли цей "рубіж" дозволений як такий, коли він перейдений — в дію вступає так звана фізична сила. Першим кроком до подолання насилля, чи то до повернення цього рубежу "на місце", є проговорення проблеми, ба навіть більше – розголос.



Ірина Тарасова
Експерт-конфліктолог, засновниця центру
Value Conflict Resolution
Насилля як поняття не корегується ані політичними кордонами, ані віковими цензами, — це травма, яку люди транслюють навіть крізь покоління. Страх, безсилля, ненависть, злість, розгубленість – ось основні спектри почуттів жертви насилля. Але особливу увагу хотілося б звернути саме на почуття провини. Більшість жертв насилля не звертаються по допомогу, вважаючи, що могли б уникнути ситуації, що сталася. Психотерапія є важливим етапом для надання потерпілим можливості вільно висловлювати свої почуття та в індивідуальному ритмі інтегрувати травматичні події у повсякденне життя. Довготривале нехтування проявами (симптомами) посттравматичного синдрому призводить до хронічних систематичних змін як в організмі, так і в психіці. На жаль, сучасний світ часто не залишає місця для поступових процесів, таких як психотерапія. Немає часу, спеціалістів, коштів... Та важливо розуміти – травма та її наслідки передаються наступним поколінням. Мовчати про травму – це посилювати її.


Оксана Павленко
Практикуючий психоаналітик, Інститут Зігмунда Фройда, Відень.
Мовчати про травму – це посилювати її.
Схожої думки притримується сучасна арт-діячка, модель, журналістка та письменниця Діана Штауер. У 2016 художниця втілила свій стріт-проект "Мовчання вбиває/Silence Kills". Цікаво, що попри те, як звучить її ім'я, Діана родом з Росії. У 2005 році отримала титул "Міс Туризм Сибіру". Ще одна її нагорода – приз від президента міжнародного клубу "Soroptimist International" за міжнародну доброчинну виставку "Жінки світу проти насилля".

З цієї серії особливо цікава робота "Богиня сорому", саме вона, на думку Діани, примушує жінок часто мовчати про жахи, що сталися з ними.


Діана Штауер, Богиня Сорому, 2016
Тема насилля над жінками з кожним роком стає все більш артикульованою і в Україні. За 9 місяців 2017 року на "гарячу" лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації, діяльність якої забезпечує громадська організація "Ла Страда-Україна", щодо домашнього насильства звернулись 21 680 разів. А це на 344 дзвінки більше, аніж в минулому році за той самий період з того самого приводу.

Нехай це буде доказом того, що жінки стали менше боятися розповідати, бо так і тільки так можна вирватись з-під влади неіснуючої "Богині сорому".
Куда обратиться женщине, пострадавшей от насилия?
Общественная организация
"Ла Страда-Украина"
Национальная горячая линия по предупреждению домашнего насилия, торговли людьми и гендерной дискриминации
0 800 500 335 или 386 (короткий номер с мобильного).
Киевский городской центр социально-психологической помощи

Работает круглосуточно. Сам центр находится на улице Наводарницкой, 26. Телефон +38(044) 566 15 48.
Центр социальных служб города Киева
Контакты центров в каждом районе столицы доступны на сайте а также, по номеру
+38(044)458-27-67.
© CAT Media Group 2017
Присоединяйтесь
Made on
Tilda